Языковые вопросы. Серия 12. Мовні питання. Серія 12.

1. После окончания университета я пожалела об одном - могла ещё лучше учить языки во время учебы, а не учила. Могла еще лучше, больше, качественнее и "количественнее". Но ведь это кажется, что образование было фоном. Тогда образование было объектом работы. Иллюзия думать, что было очень много времени учить языки. И всё же - его нужно находить, выискивать. Ведь все эти занятия языками будут служить огромным плюсом к тому диплому, который Вы получите (такому же диплому, который получают многие ежегодно).

2. Разговаривайте с "фанатиками языка". Вспоминаю своих англичанок. Ну не были они фанатиками. Может вот английского, в лучше случае - еще и немецкого. Но "фанатики языков" учат много языков. Не обязательно тоже становиться фанатиком, но фанатики могут немножко правильно Вас загипнотизировать... На полезное продуктивное русло зарядить своей энергией и подходом.

3. Думайте не только на языках, но и о языках. И думайте о них без удивления, регулярно. Как уже писала - они становятся частью жизни, если надёжно их впустить в неё...

4. Неинтересная литература не должна Вас отпугивать от изучения языка. Помните, это тот редкий случай, когда Вас интересует именно форма (язык), а не содержание (интересный или не интересный текст на нём).

5. Буквально недавно обнаружила особенность своего характера в этом занятии. Мне нужна чёткая отчетность. Перед самой собой... Когда я принимаюсь за новый учебник, то лучше получается, когда рядом упаковка А4, которые я заполняю логично и зависимо от сложности материала. В результате получается неплохой учебник собственноручно. Наглядное пособие, что очень помогает. А главное - укомплектованность работы.

Отже, можна використовувати такі правила у вивченні мов:

• Додавати мови до основної професії (під час навчання та після).
• Розмовляти з "мовними фанами".
• Думати про мови і не дивуватись цій вже звичайній частині Вашого життя.
• Важлива форма (мова) для Вас, потім зміст (інформація, яку можете на ній прочитати).
• Строга особиста, логічна та укомплектована звітність.

Перерыв ради перспектив.

Что-то в последнее время я "переела Интернета". Это всё политический французский - точно он, это он такой суровый, что я от него спряталась в блогах. Собственно, если раньше я долго привыкала к блогу здесь, то теперь невозможно отвыкнуть. Но по правде - человеку достаточно одной страницы в Фейсбук для жизни. Вчера, подыскивая ник, просмотрела почти весь датский и шведский словари, поэтому не думаю, что начала "робеть перед языками". Но то, что до Нового года я пожалуй немного отойду от своих привычек вести что-то в Интернете - факт. Попробую побыть тем нормальным человеком, которому достаточно одной страницы в Фейсбук. Но блог-ежедневник теперь здесь, его обновления предусмотрены, разве-что абсолютно без уточнения времени.

Языковые вопросы. Серия 11. Мовні питання. Серія 11.

Получилась в основном одна психология чем методика, но это как-раз таки о моих сегодняшних проблемах в этом прекрасном ремесле изучения языков...

1. Иногда уверенность в себе касательно изучения иностранных языков может сыграть неправильный номер... Вы уже так привыкли, что у Вас всё получается, что у Вас нет чувства "сражения" с новым в языках. Самое опасное. Думаете, что Вас уже ничего не удивит, с Вас хватит, Вам надоело, у Вас уже есть какие-то знания... Ничего у Вас нет, раз уж приобретения демотивируют...

2. В определенный момент я перешла на художественную литературу в изучении языков. А другую (на своем языке) - уже не могла спокойно читать. Но вот парадокс - иностранную художественную я тоже уже подсознательно воспринимаю как "объект изучения", а не просто расслабляюсь в чтении, хоть знаю практически все слова, могу позволить не нервничать, листая словарь...

3. Временами "ответственно взяться за изучение иностранного языка" действительно в некотором роде означает "отказаться от 100 % употребления своего".

Що ж з цим робити:

• Не буду себе хвалити за щоденні досягнення у мовах. Взагалі закрию тему оцінки своїх недоліків чи пріоритетів.
• Моїй нервовій системі дійсно неперевершено допомагає українське літературне слово. Це можна чимось пояснити, або ж поставити знак запитання, але я точно буду виділяти час хоча б раз на тиждень читати українську книгу.
• Скоріше за все, тепер нотатки й щодо вивчення мов будуть публікуватись мовами, які вивчаються мною та потребують шліфування.

Яскраві 13 числа та я у ролі не альтруїста

Нотатки у письмовому щоденнику:

- Є речі, до яких неможливо повернутись. У "перевихованні" є свої недоліки. Інколи й справді можна себе перевиховати.

- Коли я не займаюсь іноземними мовами, або ж займаюсь не стільки, скільки прагну - мені сняться жахіття, доведено.

- Більшість речей варто робити для себе. Бо інші "споживають" Ваше для них як для себе. Не можете для них - втрачає актуальність, можете - Ви суспільно корисні... Тому, краще просто одразу - для себе.

- Добре бути перекладачем. Просто вигідно. Навіть у найнеприємніших ситуаціях.

- Враження, ніби люди женуться не за грошима. Вони женуться за почуттям власної"небезпечності для інших", своїм максимальним добробутом, стаючи ще більш небезпечними...

- Виходила я з рос. соц. мереж, виходила. А в результаті зрозуміла, що на блоґ, такий офіційно-неофіційний блоґ, мене ще вистачає. Я хоча б розумію сенс у цьому, формується якесь обличчя мого "зловживання Інтернетом", але це обличчя цікаве і може бути представлене хоча б якось. Щодо соціальних мереж - якщо це не термінова допомога або ж громадянська позиція, то це безглузді розмови на безглузді теми. І молодь чомусь жартує над бабцями поблизу будинків, які обговорюють цікаві для себе теми та людей, а сама ж (молодь) веде ці самі розмови, щоправда - в Інтернеті.

- Чергова теорія про "найгірше в людях"... Найгірше - це коли люди, яких ти вважав цікавими та близькими, виявляються тими, які й не почували близькості з тобою, більше того - вони тобі більше не цікаві. Жорстоко обманутий, жорстокий брехун сам...

Окрім важливих космічних подій

Щодо вчора можна відмітити пам'ять про особу - 85-річчя від Дня народження акторки та княгині Монако Грейс Келлі

Композиція дня:

Josef Salvat - Opean Season

Advices for Yourself

Or maybe for myself...

EN

• Don't throw out old things. You must complete new wishes, but not usually breaking existing files.
• Open all books what You want ! All of them !
• Your mistakes are only Your mistakes (argument if You are selfish). Your mistakes are mistakes of many people (argument if You are altruist).
• Playing in the role of a perfect woman / man, it's not only a role - this is Your life.
• Don't look back. More over this - don't put talks with the past, with a lost. Because all looking for a new wise girl in Your eyes. You can't be the one person, who doesn't want  this.

UA

• Це дурниці все про "викинути зайве з дому, щоб звільнитись морально". Повинні бути речі, які формують Вашу історію, Ваші традиції. Нові побажання, але без руйнування важливих фундаментальних файлів.
• Книги, які хочеться прочитати - необхідно терміново прочитати. Невдахи вигадали, що це "неможливо". А як же це зробити, якщо не через формулу МОЖЛИВО ?
• Твої помилки - це лише твої помилки (якщо ти егоїст). Твої помилки - це помилки багатьох (якщо альтруїст).
• Гра у досконалість - це не гра, це твоє життя. Необхідно щоб тебе "шантажував" якийсь сенс, мало досяжний...  Щоб коли поняття сенсу стане для тебе надзвичайно зрозумілим - він все рівно тримав, утримував та підтримував. Цей мало досяжний, але дуже реальний сенс перфекціонізму.
• Якщо старі речі немає великого сенсу викидувати (у якийсь момент звичка це робити буде потребувати нових об'єктів, а поруч вже можуть бути лише нові), то старі думки - так. Не варто багато розмовляти з собою, якщо Ви собі не подобаєтесь. Помовчите декілька днів - зробите висновки і почнете говорити по-іншому, з нової сторінки... Світ не мелодраматичний. Він не шукає тривіальність повторень у поведінці. Він вимагає нового, більш професійного, цікавішого у власному виконанні.

Edward Hopper

I don't want to say anything about next pictures.

Because I know views of professional people in the art. My point can't be a lot different...

So I invite You to see and to form your personal view.

Мрійливо про одинадцяте листопада

Я відчуваю, що багато чим зобов'язана собі. Дивне егоцентричне почуття ? Справа в тім, що більшість часу я ніби приховувала саму себе. Лише частково дозволяючи самовираження - у вподобаннях чи творчості. Крім того, не зрозуміло, що робить нас більш уразливими - відхід від першочергових пріоритетів, або ж, навпаки, невміння вчасно змінювати їх...?

Наприклад, зараз я чітко усвідомлюю, що не є людиною стереотипів, не прагну до стереотипних "благ та надбань" (сказала та, яка є прихильницею комфорту). Я мрію про будиночок на Фарерських островах, побільше книжок та можливість допомагати тваринам. Але все рівно не змінити того, що є якась амбітна складова моєї особистості, яка постійно тягнеться до професійного вдосконалення. Минуле є минуле. Але все рівно щовечора я не можу визначитись з тим, що університет, який закінчила: це "ляп" моєї біографії (оскільки, цей заклад навряд можна назвати професійним), або ж це досягнення, адже професійність не є справою інших (навіть викладачів), це справа особиста ? І щось надихає мене на бажання закінчити ще один університет, дійсно професійний, зробити ривок у кар'єрі, обов'язково підкріплений справжньою власною майстерністю. Але що ж далі ? Адже я все рівно хочу не більше ніж будиночок на Фарерських островах ?

Апельсинове варення і чергова впевненість у тому, що я собі зобов'язана. Просто самовираженням, втіленням якогось творчо-інтелектуально-енергійного пориву ?

Нещодавно наснилось, як я подорожую усім світом. Пишу якийсь сценарій. І тут раптом згадую: треба цю країну подивитись, а сценарій почекає...

Колись я по-справжньому вважала 11 листопада особливим днем. Таким він і є. 11 листопада - День припинення Першої світової війни, День Незалежності Польщі. Але більшість інших магічних характеристик - у наших серцях та мріях. Їх можна викликати будь-якої миті, але варто вирішити - чи варто ? Чи можливо одразу краще не приховувати себе від себе ж за лаштунками мрій про додаткову магію, її вже й так достатньо...?

У плеєрі сьогодні:

Milo Greene - 1957

Oh Land - Half Hero

Foster The People - Pumped Up Kicks

The Tellers - Hugo

Feeder - Felling A Moment

Snow Patrol - Same

Les Elephants Bizarres - Have No Fear

Языковые вопросы. Серия 10. Мовні питання. Серія 10.

1. Дуже важливо, щоб при наявності величезного натхнення займатись іноземними мовами, у Вас не виникло також "ажіотажу" з приводу: "ОМГ ! Я займаюсь іноземними мовами !", оскільки дуже скоро так само емоційно може з'явитись: "ОМГ ! Як це складно !". У процесі вивчення мов важливо, щоб це був зважений, систематичний, звичайний етап щоденного інтелектуального раціону.

2. Для попереднього пункту є чарівне словосполучення, яке в цілому мотивує у житті (хоч не зажди для всезагального добробуту у результаті) - ПОПРИ ВСЕ... Якщо такий жорстокий "режим" Ви для себе щодня не занотуєте, то більшість спроб систематично вивчати мови буде "розповзатись" під тиском якихось "більш важливих справ".

3. Вивчення мов розкриває нас. Це наповненість та вправи на підвищення логіки, які підказують Вам щось Ваше, правильне, не просто безоглядно наслідуючи чужі приклади. Я веду до того, що вивчення мов має не лише практичну професійну користь, але й особистісно-психологічну...

1. Очень важно, чтобы при наличии огромного вдохновения заниматься иностранными языками, у Вас не возникло также "ажиотажа" по поводу: "ОМГ! Я занимаюсь иностранными языками", поскольку очень скоро так же эмоционально может появиться: "ОМГ! Как это сложно ! ". В процессе изучения языков важно, чтобы это был взвешенный, систематический, обычный этап ежедневного интеллектуального рациона.

2. Для предыдущего пункта есть волшебное словосочетание, которое в целом мотивирует в жизни (хоть не всегда для всеобщего благосостояния в результате) - НЕСМОТРЯ НИ НА ЧТО... Если такой жестокий "режим" Вы для себя ежедневно не примете во внимание, то большинство попыток систематически изучать языки будет "расползаться" под давлением каких-то "более важных дел".

3. Изучение языков раскрывает нас. Это наполненность и упражнения на повышение логики, которые подсказывают Вам то Ваше правильное, не просто безоглядно следуя чужим примерам. Я веду к тому, что изучение языков имеет не только практическую профессиональную пользу, но и индивидуально-психологическую...

21 chances for November

Столько мыслей собралось, идей, которые хотелось бы обсудить... Поэтому, будет очень "скомканный", но содержательный пост... Przepraszam, что сегодня только по-русски. Это экспериментально так - не много язычно, обещаю наверстать и исправить "ляп" в дальнейших обновлениях...

Начало ноября очень теплое. +17 это ведь так прекрасно !!! Вполне компенсирует холодный октябрь. Вот бы такую зиму, уже всё в новогодних игрушках; главное ведь для человека не сам праздник, а ожидание праздника. Хоть я придерживаюсь немного другой концепции...

Хотела опубликовать свой "гнев" по поводу отсутствия правильной речи в обществе. Это "великое и неизменное правление суржика" уже просто удивляет и шокирует. Тем, что за столько лет люди то ли от отсутствия совести выучить государственный язык своей страны, то ли от того, что в своей деревенской школе получали одни двойки по "Родному языку" (но доросли ого-го-го до каких должностей, безграмотность не оказалась для этого помехой), но не смущены своим возрастом, статусом, непонятным суржиком и наличием постоянных публичных выступлений, пресс-конференций.

Ещё я хотела поднять вопрос о театрах. Но это тонкий сложный вопрос. Из-за чего меня скорее застанешь за просмотром театральной постановки по Ютьюбу чем в моем театре. Не хочу "выносить на публику", но правда заслуживает того, чтобы быть опубликованной хотя бы в таком посредственном блоге как мой. В наших театрах показывают "Кайдашева сім'я" и далее в таком репертуаре. Как же я зачитывалась в школе этим произведением и другими из классической украинской литературы 19 века. Но между ними (этим произведением и другими) есть хорошая заметная разница - "Кайдашева сім'я" о тонком мире постоянных семейных ссор, особенно в колорите сельской местности. Если бы с такой регулярностью как такие постановки у нас играли что-то из произведений Леси Украинки или Ольги Кобылянской, что-то, что близко и городскому жителю - меня было бы сложно вытащить из моего городского театра... Но как-то по мотивам странной логики - театр в центре областного центра "транслирует" именно вот такие деревенские проблемные постановки. И это колоссальное поле для решения подобных конфликтов - никто не отрицает. Но люди, у которых есть доступ и желание ходить в театр, не всегда идентифицируют себя именно с таким менталитетом. Может это прозвучит глупо, но творчество некоторых артистов (с пивными животами, "суржиковыми" песнями, в окружении пышных красавиц в мини-юбках) - это не та культура, которой живут по-настоящему мои сограждане. С другой стороны, если бы никто на эти постановки не ходил - ставили бы их ? Может и ходят, но на что-то более интеллектуальное ходили бы чаще. Мир поменялся, даже деревенские жители с их типичными бытовыми конфликтами в 21 веке шагнули вперед по сравнению с 19 веком... И я ничего не имею против жителей красочных просторов природы и свежего воздуха. Я просто к тому, что нам всем, кто бы и откуда не был, интересно уже что-то более актуальное, современное, ну или хотя бы более осмысленное (впрочем, последнее есть проблемой не только театров). И я действительно счастлива, когда наблюдаю в книжных магазинах людей, которые интересуются последними произведениями Оксаны Забужко.

Кстати, прочитала "Літо Мілени" Софії Андрухович. Намудрила немного с фантасмагорией, но в целом произведение напомнило мне некоторые творения той же, уже упомянутой здесь, Леси Украинки. Соответственно - очень понравилось. И, кстати, я не говорила, что "фантасмагория" - это плохо, это порой неуместно, но в данном произведении всё в порядке.

Хотела поднять ещё одну тему. Об эгоцентристах. Я (как истинный "тормоз") только со временем начинаю вспоминать, кто меня хотел подставить. Но, так как все обошлось, не обратила внимание, а обратила где-то через пару лет. Мило, когда окружаешь себя такими людьми - сладкими в глаза, сплетниками за, подлецами по мировоззрению... Ещё хуже, когда эти люди не скрывают для тебя, кто они и как относятся ко всему миру (кроме, якобы, тебя), но ты же не дурак и тебе просто противно становится общаться с ними. И вот ты, как истинный притворщик, без чувства угрызения совести, одеваешь роль такого же лицемера как и твои "друзья". Вопрос ведь в другом - если это сделал уже ты, значит тебе это тоже для чего-то нужно ? Если эти "друзья" выдают себя за твоих "друзей" - значит и им это для чего-то понадобилось...? И здесь кульминационный вопрос - кто из Вас успеет выловить всю выгоду из другого и со спокойствием  пойти дальше ? Ведь распознав лицемера и продолжив общаться с ним как и раньше - это своего рода "соучастие" (не в преступлении, конечно, в более лирических и неконкретных определениях)...

И ещё - о черствых людях. Не о тех, которые своим "активным самовыражением" приносят вред обществу, а о тех, которые просто спокойно смотрят триллеры, мало подвержены эмоциям и поглядывают на мир с практичной точки зрения (короче, по описанию получились мужчины, но их я обсуждать не собираюсь). Те, которые не пронзаются чем-то сентиментальным или трагикомичным. Если начну гладко выводить суть догадки, то может получится примерно также долго как и с описанием театров, поэтому просто скажу, что в таких "черствых" людях проглядывается что-то и человечное, более чем во многих других... Люди, которые знают, что неприятности бывают у всех и не "культивируют" свои - не это ли образец общественной морали ? Военные - мужчины мало сентиментальные, часто агрессивные, но ведь, кроме того, что они выполняют приказ, они ещё и рискуют своей жизнью ? Несмотря на всю их твердость характеров... Ну вот, таки пришлось заговорить о мужчинах. О том, как все не однозначно... Особенно - добро..

Смотрю сейчас сериал "Скандал" в оригинале. Единственный сериал, который мне интересен. Хорошо, что он есть...

Я - сова. Это не поддается другим правилам...

Всех с падением Берлинской стены !!!

Языковые вопросы. Мовні питання.

- If You want have good knowledge in languages You must to read good professional literature from now.

- Don't read professional literature in the evening !!! Of course only if You are not linguist...

- Texts must be repeated. This is the best way for ideal speaking in foreign languages and grammar's feeling.

1. В какой-то момент я оказалась в сложной ситуации - вся литература, которую брала в руки (в данном случае, я о французском) была для меня доступной, легкой, понятной... Но сказать, что свободно и прям хорошо владею языком - не могу... И тут открылся один фантастический секрет - если Вы хотите перейти в знании языка на новый уровень, то нужно бесстрашно читать соответствующую литературу. Пусть и придется провести много времени за словарем. Уметь рассказать о погоде или о себе - это еще не знание языка. И Вы может даже будете удивлены, когда после идеального владения бытовой речью, в профессиональной Вы почувствуете себя как в первые дни изучения нового иностранного языка.

2. Не читайте профессиональную литературу на ночь !!! Хоть "на ночь" и хорошо действует в качестве формирования словарного запаса, но, в моем случае, социально-политическая литература скорее не уместна как способ улучшить сон... И пусть профессиональные тексты не наводят на Вас тоску. Читайте о всём, даже самом отвратительном, ведь это Ваш ОСНОВНОЙ лексический багаж. Бытовой - дополнительный...

3. Многомиллионные попытки идеально освоить грамматику, выполняя упражнения, привели меня к открытию - один миллион упражнений может легко заменить несколько пересказанных текстов. Именно пересказанных, с закрытой книжечкой... Во время самостоятельного формирования предложений, а не ориентировки на образец к каждому конкретному упражнению, Вы сами почувствуете, что именно в грамматическом справочнике необходимо ещё прочитать и обратить своё внимание...

1. У якийсь момент я опинилася в складній ситуації - вся література, яку брала в руки (в даному випадку, я про французьку) була для мене доступною, легкою, зрозумілою... Але сказати, що вільно і добре володію мовою - не можу... І тут відкрився один фантастичний секрет - якщо Ви хочете перейти у знанні мови на новий рівень, то потрібно без остраху читати відповідну літературу - нового, вищого рівня. Нехай і доведеться провести багато часу за словником. Вміти розповісти про погоду або про себе - це ще не знання мови. І Ви можливо навіть будете здивовані, коли після ідеального володіння побутовою вимовою, в професійній Ви відчуєте себе як в перші дні вивчення нової іноземної мови.

2. Не читайте професійну літературу на ніч !!! Хоч "на ніч" і добре діє в якості формування словникового запасу, але, в моєму випадку, соціально-політична література скоріше не доречна як спосіб поліпшити сон... І нехай професійні тексти не наводять на Вас тугу. Читайте про все, навіть найогидніше, адже це Ваш ОСНОВНИЙ лексичний багаж. Побутовий - додатковий...

3. Багатомільйонні спроби ідеально опанувати граматику, виконуючи вправи, привели мене до відкриття - один мільйон вправ може легко замінити кілька переказаних текстів. Саме переказаних, із закритою книжечкою... Під час самостійного формування речень, а не орієнтування на зразок до кожного конкретного у вправі, Ви самі відчуєте, що саме в граматичному довіднику необхідно ще прочитати і звернути свою увагу...

Дж. Стейнбек "Зима тревоги нашей" (Дж. Стейнбек "Зима незгоди нашої")

Джон Стейнбек - один из ярких представителей американской литературы ХХ века. Его произведения не нуждаются в "расшифровке". В них глубинный смысл выражен через доступные понимаю будничные вещи, из которых часто начинает виться весь "сценарий будущего".

Касательно "Зима тревоги нашей", то это произведения из ряда тех, которые растаскивают на цитаты. Поэтому, я даже не пыталась всё выписывать. В каждом абзаце писателя сочетается философский взгляд с, можно даже сказать, научной точки зрения и их обыденное восприятие даже самыми образованными людьми.

Роман ровный и сохраняет эту свою черту аж до самой последней главы. В нём нет каких-то грандиозных потрясений, в ту же очередь - присутствует движение героев к каким-то новым берегам их жизни с вопросом о том, сохранят ли они всё как есть и себя такими же...?

Главный герой вырисовывает события своей жизни как ни что другое как "проверку на вшивость". Это придается ему уверенность, чувство юмора и способность смотреть на всё со стороны. Он - не типичный персонаж, если бы мы рассматривали реальных людей. Автор подчеркивает это, изображая друзей и коллег главного героя (Итена) как людей суетливых, прагматичных, но уверенных в своём умении играть в серьезные денежные игры. Создается впечатление, что Итен ищет ответ на следующий вопрос: знают ли эти люди, ради какого приза всё их мастерство "лгать и предавать" ? Это исключительно субъективная догадка касательно тех философский вопросов, которые прямо не написаны в романе, но присутствует огромное количество схожих. Возможно, годятся для такой формулировки основного месседжа произведения.

Вряд ли можно испытать хоть к одному герою отвращение или особое потрясению превосходством чьего-то характера. Не до конца, думаю, раскрыт персонаж Марджи, уж слишком просто его свели к образу самой типичной женщины. Мэри в качестве "кремня" тоже можно было раскрыть не только через диалоги и постоянное одергивание мужа. В любом случае, типичный американский работник бакалейной лавки, с типичными жителями маленького городка и детьми не оставят равнодушными. Ведь, несмотря на всю типичность, каждый из них чувствует какую-то прирожденную аристократичность - которая была на самом деле с их охотниками-предками, или которой не было, впрочем, и не важно, ведь все равно все находятся в поисках новой добычи, которая, по словам автора, звучит грубо и просто: "деньга деньгу делает".

В этот раз я познакомилась с произведениями Дж. Стейнбека по-русски, но следующий роман хочу обязательно прочитать в оригинале.

Джон Стейнбек - один з яскравих представників американської літератури ХХ століття. Його твори не потребують "розшифровки". В них глибинний сенс виражений через доступні розумінню буденні речі, з яких часто починає витися весь "сценарій майбутнього".

Стосовно "Зима незгоди нашої", то це твори з ряду тих, які розтягують на цитати. Тому, я навіть не намагалася все виписувати. У кожному абзаці письменника поєднується філософський погляд з, можна навіть сказати, наукової точки зору і їх буденне сприйняття навіть самими освіченими людьми.

Роман рівний і зберігає цю свою рису аж до самої останньої глави. У ньому немає якихось грандіозних потрясінь, в ту ж чергу - присутній рух героїв до якихось нових берегів їхнього життя з питанням про те, чи збережуть вони все як є і себе такими ж ...?

Головний герой підкреслює і вимальовує події свого життя як ні що інше як "перевірку на моральну зіпсованість". Це надає йому впевненість, почуття гумору і здатність дивитися на все зі сторони. Він - не типовий персонаж, якби ми розглядали реальних людей. Автор підкреслює це, зображуючи друзів і колег головного героя (Ітена) як людей метушливих, прагматичних, але впевнених у своєму вмінні грати в серйозні грошові гри. Створюється враження, що Ітен шукає відповідь на наступне питання: чи знають ці люди, заради якої винагороди вся їх майстерність "брехати та зраджувати"? Це виключно суб'єктивна здогадка щодо тих філософський питань, які прямо не написані в романі, але присутня величезна кількість схожих. Можливо, підходять для такого формулювання основного меседжу твору.

Навряд чи можна відчути хоч до одного героя огиду або особливе потрясінню перевагою їхнього характеру. Не до кінця, думаю, розкритий персонаж Марджи, аж надто просто його звели до образу самої типової жінки. Мері в якості "кременю" теж можна було розкрити не тільки через діалоги й постійне "обсмикування" чоловіка. У будь-якому разі, типовий американський працівник бакалійної крамниці, з типовими мешканцями маленького містечка і дітьми не залишать байдужими. Адже, незважаючи на всю типовість, кожен з них відчуває якусь природжену аристократичність - яка була насправді з їх мисливцями-предками, або якої не було, втім, і не важливо, адже однаково всі знаходяться в пошуках нової здобичі, яка, за словами автора, звучить грубо і просто: "гріш гроші робить".

Цього разу я познайомилася з твором Дж. Стейнбека російською, але наступний роман хочу обов'язково прочитати в оригіналі.

Языковые вопросы. Серия 9. Мовні питання. Серія 9.

This article is about:
- an irritation from the intonation in some languages;
- reading fiction only in foreign languages;
- the importance of studying irregular verbs;
- keeping everyday records in foreign languages;
- foreign languages is a part of a lifestyle.

1. Меня начало раздражать звучание некоторых языков. Не скажу каких, чтобы не обидеть. В принципе, такое происходит, когда уже давно занимаешься языком. Особенно, когда что-то в нём никак не запоминается - это портит отношение к нему ещё больше. Единственное, что могу посоветовать себе - не сдаваться и не поддаваться настроению.

2. Теперь заставить читать на "давно знакомом языке" меня может разве-что бессонная ночь. Поэтому, в последнее время художественная литература так медленно и читается. Острая потребность читать на других языках, только на них, но как доходит очередь - в руки берется социально-политическая литература. Вот и вся романтика.

3. Борьба с запоминанием неправильных глаголов - нешуточная борьба, главное не "перегнуть палку", хоть сложно представить, как это можно не сделать. Неправильные глаголы во всех временах лучше сразу учить, еще до углубления в саму грамматику. Иначе как "раздражать" не назовешь то, что они собой представляют потом, когда пытаешься сделать более серьезные рывки вперед в лингвистике.

4. Золотое правило хорошей экономики - "спрос формирует предложение". Впрочем, бывает и наоборот. Но, если про правильную формулу, применимую и к языкам, то лучше всё осознается тогда, когда Вы задаете вопросы. А это возможно только думая о языке, на языке, для языка... Самое простое применимое упражнение в этом, на мой взгляд, ведение бытовых ежедневных записей на изучаемом языке (грамотно или даже не совсем). То, что касается непосредственно Вас - запоминается в разы лучше.

5. Иностранные языки - это уже часть, стиль жизни. Ступив на этот путь, только непоследовательный человек может отделять себя от этих новых составляющих...

1. Мене почало дратувати звучання деяких мов. Не скажу яких, щоб не образити. В принципі, таке відбувається, коли вже давно займаєшся мовою. Особливо, коли щось в ній ніяк не запам'ятовується - це псує ставлення до неї ще більше. Єдине, що можу порадити собі - не здаватися і не піддаватися настрою. 

2. Тепер змусити читати "давно знайомою мовою" мене може хіба-що безсонна ніч. Тому, останнім часом художня література так повільно і читається. Гостра потреба читати на інших мовах, тільки на них, але як доходить черга - в руки береться соціально-політична література. Ось і вся романтика. 

3. Боротьба з запам'ятовуванням неправильних дієслів - неабияка боротьба, головне не "перегнути палицю", хоч складно уявити, як це можна не зробити. Неправильні дієслова в усіх часах краще відразу вчити, ще до поглиблення в саму граматику. Інакше як "дратувати" не назвеш те, що вони собою являють потім, коли намагаєшся зробити більш серйозні ривки вперед у лінгвістиці. 

4. Золоте правило хорошої економіки - "попит формує пропозицію". Втім, буває і навпаки. Але, якщо про правильну формулу, застосовану й до мов, то краще все усвідомлюється тоді, коли Ви задаєте питання. А це можливо тільки думаючи про мову, мовою, для мови... Найпростіша уживана вправа у цьому, на мій погляд, ведення побутових щоденних записів на цій мові (грамотно або навіть не зовсім). Те, що стосується безпосередньо Вас - запам'ятовується в рази краще. 

5. Іноземні мови - це вже частина, стиль життя. Ступивши на цей шлях, тільки непослідовна людина може відокремлювати себе від цих нових складових...

A Pie from the my diary by London-dreams

Normal people write their problems-dreams in paper-notebooks. I do the same. But I need updating of my blog day-by-day. More this, I want to realize a personal project about art. All dreams must be realized. True things are true things. Nowadays I writing my new article about chaos of my feelings, things, events... With a dream about a true fairy-tale, because an other doesn't matter...

Normalni ludzie piszą o swoich problemach-marzeniach w papierowych zeszytach. Ja robić się to samo. Ale potrzebuję aktualizacji mojego bloga dzień po dniu. Więcej, chcę zrealizować własny projekt o sztuce. Wszystkie marzenia muszą być zrealizowane. Prawdziwe rzeczy są prawdziwe rzeczy. Obecnie piszę mój artykuł na temat chaosu moich uczuć, pomysłów, zdarzeń... Z marzeniem o prawdziwej bajce, ponieważ inne nie ma znaczenia...

Є сенс інколи, при можливості, прокидатись о півдні... У цій публікації все дійсно якось хаотично-літературно, але краще опублікувати, ніж "відкласти". "Неприємні дрібниці" займають багато часу. Вони не піддаються філософії. Вони - частина об'єктивного світу, в якому існують залежно від певних подій, але незалежно від бажаних правил...

В ідеальні проекти не обов'язково "входити ідеальною". Лише практика народжує відповіді та необхідний досвід. Якщо чекати від себе 100 % підготовки, то проект може втратити свою привабливість, а критерій для оцінки "довершеності" так і не "вигадатись"...

Я - людина, яка не читає гороскопи та не вірить у забобони... Єдине, що вдалось вигадати мені у цей "затягнутий Хелоуїн" - вийти прогулятись по свіжому листопадовому повітрю, по плюс 12 за Цельсієм, по забуттю усіх "сумнівних пригод". Коли поганий настрій намагається мною керувати - згадую сон, в якому мене намагались загіпнотизувати або під якусь релігію, або під якусь політику...

Незалежність не означає хаос. Хоч, навіть мої літературні нотатки більше схожі на хаос. Немає хаосу лише тоді, коли звернена увага інших. Але впорядковані думки - це острів, який можна створити лише самостійно. Щоб мешкати на такому острові необхідно володіти певним очікуванням постійної сміливості та романтичності від себе...

Мені не подобається зводити враження від якогось місяця року до одних і тих самих традицій. Кожен місяць, день повинні бути унікальними. І не треба даремно страждати, необхідно просто, щоб вистачало фантазії на неординарність повсякденності.

У плеєрі сьогодні:

Kiesza - Sound of Woman

Seinabo Sey - Younger

Johnny Marr - 25 Hours

Sia - Big Girls Cry

Villagers - Nothing Arrived

Sivu - My Oh My

Tunng - The Village

jj - Money of my mind (the XX cover)
The Fatales - Evergreen

Erlend Øye – Rainman

Ten sentences. Je t'aime, Novembre...

RU, UA, EN, PL, ES, FR

Я не верю в силу "первого числа месяца".

Но почему-то она иногда проявляется...

Например, сегодня...

Такое впечатление, что прошлое исчерпало себя.

А прошлое не всегда умеет это делать быстро. Вот и у меня оно пыталось хоть немного править, хоть на правах марионетки...

Но по странному стечению обстоятельств - снова в выходные, снова первого числа просроченные заблуждения исчезли сами.

Лучше всего получается перевернуть новую страницу тогда, когда она переворачивается сама...

Я не вірю в силу "першого числа місяця". 

Але чомусь вона іноді проявляється ... 

Наприклад, сьогодні ... 

Таке враження, що минуле вичерпало себе. 

А минуле не завжди вміє це робити швидко. От і в мене воно намагалося хоч трохи правити, хоч на правах маріонетки ... 

Але за дивним збігом обставини - знову у вихідні, знову першого числа прострочені омани зникли самі. 

Найкраще виходить перегорнути нову сторінку тоді, коли вона перевертається сама ...

I don't believe in the power of "the first day of the month".

But for some reason it sometimes appears ... 

For example, today ... 

The impression is that the past has exhausted itself. 

But the past isn't able to do it quickly every time. So it tried to rule a little, at least on the puppet's rights...

But by a strange coincidence - again at the weekend, again the first of the month, overdue errors have disappeared. 

The best time to turn a new page when it flips itself ...

Nie wierzę w moc "pierwszego dnia miesiąca". 

Ale z jakiegoś powodu, że czasami pojawia się... 

Na przykład, dzisiaj... 

Odnosi się wrażenie, że przeszłość wyczerpał siebie. 

Ale przeszłość nie jest w stanie zrobić to szybko każdy czas. Więc niego próbował rządzić trochę, przynajmniej na prawach marionetką... 

Ale dziwny zbieg okoliczności - znowu na weekend, ponownie pierwszego dnia miesiąca,  że przeterminowane błędy zniknęły. 

Najlepszy czas, aby przerzucać nową stronę, kiedy przełącza się sama...

No creo en el poder de "el primer día del mes". 

Pero por alguna razón, a veces parece... 

Por ejemplo, hoy en día... 

La impresión es que el pasado se fue. 

Pero el pasado no es capaz de hacerlo rápidamente cada vez. Por lo tanto, trató de gobernar un poco, al menos, en los derechos igual de la marioneta... 

Pero por una extraña coincidencia - otra vez en el fin de semana, de nuevo el primer día del mes, los errores atrasados ​​han desaparecido. 

El mejor momento para encender una nueva página cuando se es independientemente...

Je ne crois pas à la puissance de "le premier jour du mois". 

Mais pour une raison quelconque, il semble parfois... 

Par exemple, aujourd'hui... 

L'impression est que le passé lui-même a épuisé. 

Mais le passé ne sont pas en mesure de le faire rapidement à chaque fois. Ainsi, il a essayé administrer un peu, au moins sur les droits de la marionnette... 

Mais, par une étrange coïncidence - à nouveau le week-end, à nouveau le premier jour du mois, les erreurs sont disparu. 

Le meilleur moment pour tourner une nouvelle page est involontaire...

Sivu - My Oh my

Мовні питання. Серія 8.

Є декілька складних психологічних речей, які можуть зашкодити на шляху вивчення іноземних мов.

1. Вчиш-вчиш, аж раптом усвідомлюєш, що вже близько 3 хвилин розмірковуєш про людей або події, про які вже вважав, що давно забув. Якісь безглузді ситуації-діалоги, якісь істерички та напів-збоченці вчителі-викладачі, а ще краще - діалоги, яких ніколи не було, але які дуже захотілось втілити от саме зараз - в момент думки про усю цю безглуздість. Йдеш попити чаю - все нормально, зважено забуті як тобою люди, так і ти цими людьми... Але ж ні - впадаючи у спеціальний "транс", сприятливий для вивчення, трохи помиляєшся і впадаєш в якийсь зовсім інший, дивний, наповнений "напівжахливими мареннями"... Розвивайте концентрацію уваги, діти, щоб не було у вас таких фантастичних теорій як у мене наразі.

2. Знаю, як вивчити усі неправильні дієслова, в усіх мовах, які вивчаються. Щодня їх зубрити і декілька разів переписати на А4.

3. Найбільш дратівливий момент у вивченні граматики - це коли ти 100 разів проходиш правило, воно стає абсолютно зрозумілим для тебе. А потім починаєш робити вправи у підручниках. І виходить або майже правильно, або взагалі неочікувана граматична форма. І найбільш інтригуюче - сказати ж можна різними шляхами, але підручник це рідко підкаже у ключах...

Головне слідувати одному - переконанню у тому, що Вам потрібен лише досконалий результат володіння мовою.

У плеєрі:

Damien Rice

James Blunt

Blue Foundation

Ese lunes, mio dictador...

This article is about:

- my attempts to be an actress;

- absence and existence of wishes of warming;

- Tupiks:
- lostness in the question of diary-blog;
- languages questions.

RU Веду письменный дневник, в котором отмечаю глубинные изменения, которые происходят в моем характере и стиле. Вещи, которые казались "смыслом из смыслов", подвергают сомнению такую ​​позицию ... Все меняется, преображается. Все науки не ошибаются в одном. Возможно, одна запись на неделю в электронный дневник - это уже не так мало ... Мой внутренний "языковой диктатор" захватил всю власть и теперь мне сила воли нужна не для того, чтобы выключить Интернет и практиковаться в языках, а наоборот ... 

UA Веду письмовий щоденник, у якому відзначаю глибинні зміни, які відбуваються у моєму характері та стилі. Речі, які здавались "сенсом з сенсів", піддають сумніву таку позицію... Все змінюється, перетворюється. Усі науки не помиляються в одному. Можливо, один запис на тиждень в електронний щоденник - це вже не так мало... Мій внутрішній "мовний диктатор" захопив усю владу і тепер мені сила волі потрібна не для того, щоб вимкнути Інтернет та практикуватись в мовах, а навпаки... Більше того, загалом зараз у мене лише іспанська мова. Ніяк не навчусь поєднувати усі мови, а ще й захоплення, а ще й робота... Але виходжу в іспанській на якісно новий рівень і ніяк не можу зупинитись, зараз дуже відповідальний момент - момент можливості опанувати навіть найбільш складні граматичні випадки. Це завжди недаремно витрачений час та цінні професійні надбання. Згадала, як у 10 класі хотіла піти на акторський гурток. Мене запитали: отже, Ви вирішили стати акторкою, тільки щось так пізно...? У 10 класі захотіти бути акторкою вже пізно. Смайл... А ще у 12 років я вже випускала журнали, правда - для жінок... І знову - смайл... Прочитала в новинах, що моєму університету подарували сам-видав Бертольта Брехта, який він випускав у 15 років... От в цьому й різниця між мною та великими письменниками - я випускала жіночі журнали. Хоч, можливо, всі просто у своїй творчості відповідають на вимоги суспільства. Історія моїх прагнень до самостійного видавництва насичена. Це підтверджують усі етапи мого життя. Увесь цей монолог лише до того, щоб підкреслити - повертаюсь до "першоджерел своїх інтересів", вони знову набрали актуальності, в той час як нові пріоритети піддались сумнівам... Ще трохи і почну публікувати дитячі казки. Хоч, з віком почала розуміти, що професійність - це єдине сутнісне зерно, яке повинно зацікавлювати.
Тепер про речі більш духовні. Не розумію, через що мене (нас) сусіди так ретельно "лякають" холодною зимою. От, скільки себе пам'ятаю - у зимовій куртці в школі, у зимовому пальто в університеті. І мені не соромно, що нараз я виглядаю як героїня "Відпустка за обміном" у Шотландії. Моє нове кохання - це Тупіки. Чарівні пташки. Помітила, що частіше за все ми думаємо про людей, яких або дуже кохаємо, або ж про "шизоїдів". Інколи, картаю себе, що "не розібралась з шизоїдами" краще, але до них присутня й милосердність, й не бажання вв'язуватись у конфлікти там, де вони позбавленні сенсу, та й офіційно я не психіатр і не найвизначніший мораліст усіх часів...
А наразі, безсоромно посмакувавши млинцями з медом, у мене ще декілька змагань з лінгвістичними завданнями. Можливо, якось найближчим часом й оформлю рецензію на твір Дж. Стейнбека. Буду коментувати поки потроху - він багато в чому не помиляється, але особливо в тому, що люди вичитують з книжок те, під що готові підлаштувати цю інформацію.
Йде зима, не забувайте підгодовувати наших друзів менших. Зі мною зараз без жартів спілкувались три синички одночасно. Вони вже як вивірки - майже ручні...
Є одна психологічна вправа, яка миттєво мотивує. Це згадати, що те, що Ви маєте - це вже шлях якоїсь боротьби та наполегливості. Вмикати захист свого теперішнього не буває даремним або недоречним...
У плеєрі сьогодні:
Haerts
Mary J. Blidge
Susanne Sundfør
Belle and Sebastian
Sia
Kiesza
Adam Levine

Wind am Morgen des Donnerstag

RU Действительно погода изменилась кардинально. За одну ночь.

По вечерам чувствую себя писателем, ведь о том, что начала писать прозу - не выдумка. Украинскую прозу. У меня не получается писать про мир таких практичных, материальных вещей как у той же героини Паркер..., но очень стремлюсь к этому. И к счастью, у меня есть очень много других реальных примеров писателей или даже я в этих примерах в разные периоды жизни.

Мир материальных вещей кажется мне таким великим, таким непостижимым, таким могущественным. И финансовые вопросы только в некотором плане похожи на на то, что мы называем "материей". Пока самым из всего материального для меня оказывались мысли. Но не буду развивать эту тему, а то поставлю под сомнение любое здравомыслие, которое начала здесь излагать.

Я думала о том, что к людям не всегда нужно относиться так, как они заслуживают. В людях нужно цепляться за единственное достойное, которое в них, возможно, присутствует. Это сложно, порой отвратительно, но ведь, если не мы, то кто ещё ? Миру материальных вещей всё равно, он слишком велик и величествен.

Немного тепла из этой осени 2014...

Moje ciasteczka

Dziś zrobiłam cookies. To mój sukces. Ale muszę uznać że będzie lepsze w następnie razu. To był mój eksperyment. Jestem ucieszoną tym że mogę zrobić jeden wieczór lepiej niż poprzedni raz.

Dziś takoż uporządkowałam moje książki z języków (svensk, norsk, dansk).

Ja nie wiem kiedy mogę uzyskać lepszy start do moich umiejętności językowych.

Teraz - do sportu !!!

Skład ciasteczka - cynamony, mąka, cukrz, jajka, soda, sol, dobry nastrój.

ONUKA - улюблений новий український музичний проект.

Good evening !!!

Мовні питання. Серія 7.

This article is about: I need two difference blogs - about myself and about my work; I don't want go to lessons of languages, but I want knowledge; my wish to be a translator...

В этой публикации о том, что: у меня должно быть 2 разных блога - личный и для моей работы; не хочу на языковые курсы, но хочу знания; о моём желании стать переводчиком...

Este párrafo que: necesito dos blogs distinto - para una obra y para personal; no quiero ir a cursos de idiomas, pero quiero de conocimiento; acerca de mi deseo de convertirse en un traductor ...

Tego ustęp jest o tym że: potrzebuję dwa różnych blogów - dla siebie a dla pracy; nie chcę iść do językowych kursów, ale chcę wiedza; jest chcenia być tłumaczką...

1. Розповім про свою нову традицію. Тепер я пообіцяла собі вести повноцінний письмовий щоденник. А повноцінний він через його структуру - кожен день можна описати в межах лише однієї сторінки. По-перше, я точно знаю, що необхідно записувати лише найважливіше за день, лише найцікавіше. По-друге, так він краще структурований. Після мандрівки до Варшави в моїх щоденних записах відбувся бум графіків на будь-який смак, але графіки та літературні нотатки краще вести окремо.

Щодо блогу, то я на 100 % переконана, що знайшла саме той творчий формат, який шукала. Втілила його тут, але маю ідею створення і другого блогу, де більше вдосконалювати мовні та мистецтвознавчі питання на майже науковому рівні. Не така вже я й щедра на соціальну журналістику, але чого не зробиш заради задоволення цікавості шліфування власних культурних проектів.

2. Наразі у мене ніби вже й з'явився час для відвідання мовних курсів. Але попередні розчарування в них не викликають подальших подібних ініціатив. І ось тут настає "критичний момент", адже - навчитись писати, читати, перекладати я можу самостійно. Але ж говорити ?!!! Кому мені наговорити купу тексту і він все відредагує...? Хоч, знову ж таки - на тих самих курсах такі бажання мало задовольнять, скоріше треба вести мову про репетитора...  Не радьте мені "розмови по Скайпу з іноземцями", оскільки я до цього, назвемо - "не доросла" і навряд найближчим часом доросту...

3. Днями оновлювала склад мовних книжок на своєму планшеті та наштовхнулась на одну історичну монографію (не скажу якого автора) про порівняння української нації та ще однієї нації (не скажу якої) в контексті одного "проекту" (не скажу якого). І раптом прозріла на рахунок того, що ж так мені не подобається серед істориків та по факту - поширеному явищі історичної науки. Це те, що більшість істориків вже знають, яку думку їм, не побоюсь слова, пропагувати необхідно у своїй роботі. Звичайно, ніхто не публікує працю в такому вигляді, в якому вона є під час дослідження, публікують вже з відомими результатами. Але формування від першої сторінки тез таким чином, що це більше схоже на роман, а не на представлену проблематику, а на останніх сторінках у вигляді "отриманих висновків" не уникання можливості знову "пропагувати" - це свого роду по-іншому називається... З відчуттям, що я не вмію обирати фах і от, по завершенню університету, мені знову потрібно обрати "щось" у якості другої вищої освіти, звичайно, мій погляд природно падає на переклад... Але раптом це чергові міфи та краще одразу негайно прийматись за фізику ? Мені вже не 16, ось, що шкода... Але саме зараз усвідомлюю, що потребую чогось конкретного, 100 % підвладного прозорому аналізу та експериментальному дослідженню...

Дуже зворушливий момент, адже колись у 2012 році, коли працювала у Газеті Польській, то вріз до матеріалу потрібно було писати польською. А я могла про це лише мріяти в той час і його писали за мене до публікацій... Як же зараз приємно усвідомлювати, що можу практично вільно писати цією мовою.

Про взаємовідносини з книжками і не тільки.

Не тільки, тобто про сьогоднішній день - 21 жовтня 2014 року. Погода дійсно незвичайна - зранку сонце, ближче до 12 вже настрій, спрямований на дощ... За рекомендацією ілюстратора Марисі Рудської хотіла придбати нову книжку Софії Андрухович "Фелікс Австрія". У книгарні книги, на жаль, не виявилось, але знайшовся підручник шведської мови, а ще бізнес німецька та розмовник норвезької. Якщо останні два ще можна вільно придбати, то посібник якоїсь зі скандинавських мов - це своєрідне полювання. Тим паче, як вже писала, у провінційному містечку. Взагалі, провінційні містечка дещо недооцінені. З точки зору, що в столиці більша концентрація культури (нехай і антикультури більша теж концентрація), то тут пріоритети невичерпні. А от щодо всього іншого... Мало, що може замінити спокійні прогулянки по старому місту. Маленькі провінційні міста також часто вбирають великі грандіозні мрії. І скільки ж мрій подарувала я своєму місту !!!

Повернусь до посібника зі шведської мови. Ідея вивчати ще й скандинавські мови - екстраординарна і мимоволі навіює на мене паніку. І хоч переконана, що життя для того, аби робити щось незвичне - це ж яка сила волі та витримка мені потрібна, щоб вкладатись в графіки вивчення. Цікава розмова з працівницею книгарні: "Вибір не великий, адже є ще одна альтернатива - Інтернет. От так викласти гроші за ці підручники і щоб вони стояли, не кожен зможе". Цікаво ж, що це говорить людина, яка продає цю продукцію... Мені навіть стало не по собі, запідозрила себе в нераціональності підходу, та й раптом в мене теж ці підручники просто будуть стояти на полиці. Але, на щастя, ще жоден мовний посібник в мене не "придбався" просто так. Отже, все буде опрацьовано і, скоріш за все, неодноразово.

Хотіла поділитись однією ситуацією, можливо вона стане комусь з науковців у нагоді, і скоріше - не філологам. У мене в житті було три книги, які я не змогла прочитати. У 7 років мені подарували ілюстровану дитячу енциклопедію, в школі це була книга Януша Леона Вишневського, а у студентські роки - В. Шевчук "Дім на горі". Я мала величезне бажання прочитати кожну з них, але як тільки відкривала - на наступний день хворіла. І я перевіряла декілька разів кожну з цих книжок, щоб раптом не було самонавіювання або ж ще чогось. Наразі відповідь для мене одна - щось там або з папером, або з фарбою. Незважаючи на те, що вони на перший погляд абсолютно різні мають папір, фарбу...

Взагалі, сьогодні я збиралась йти про запаси муки, щоб випікати самостійно печиво з корицею. Але в результаті, мені іронічно не вистачило грошей після книгарні. До речі, віднайшла свій поки найкращий рецепт солодкого десерту. Млинці з медом та сиром (творог, щоб не плутались). Це все не кладеться в млинець, лише додатково. А ще - чай з чебрецем.

Інколи мені здається, що запашний аромат свіжої типографії ще краще мотивує прочитати книгу.

Взагалі, мої вподобання серед крамниць містять 2 пункти:

1. Книгарні.

2. Їжа.

Маленьке прохання - можливо раптом хтось може прорекламувати мій блог у себе на сторінках. Це суто соціальне прохання. Бо мої пошуки гідних, регулярно оновлюваних україномовних блогів трохи зазнали невтішних результатів. Особливо, серед верстви молодих жінок. Тому натякніть комусь, хто можливо цим цікавиться. Непогано було б збагачувати мережу чимсь подібним.