Ten sentences. Je t'aime, Novembre...

RU, UA, EN, PL, ES, FR

Я не верю в силу "первого числа месяца".

Но почему-то она иногда проявляется...

Например, сегодня...

Такое впечатление, что прошлое исчерпало себя.

А прошлое не всегда умеет это делать быстро. Вот и у меня оно пыталось хоть немного править, хоть на правах марионетки...

Но по странному стечению обстоятельств - снова в выходные, снова первого числа просроченные заблуждения исчезли сами.

Лучше всего получается перевернуть новую страницу тогда, когда она переворачивается сама...

Я не вірю в силу "першого числа місяця". 

Але чомусь вона іноді проявляється ... 

Наприклад, сьогодні ... 

Таке враження, що минуле вичерпало себе. 

А минуле не завжди вміє це робити швидко. От і в мене воно намагалося хоч трохи правити, хоч на правах маріонетки ... 

Але за дивним збігом обставини - знову у вихідні, знову першого числа прострочені омани зникли самі. 

Найкраще виходить перегорнути нову сторінку тоді, коли вона перевертається сама ...

I don't believe in the power of "the first day of the month".

But for some reason it sometimes appears ... 

For example, today ... 

The impression is that the past has exhausted itself. 

But the past isn't able to do it quickly every time. So it tried to rule a little, at least on the puppet's rights...

But by a strange coincidence - again at the weekend, again the first of the month, overdue errors have disappeared. 

The best time to turn a new page when it flips itself ...

Nie wierzę w moc "pierwszego dnia miesiąca". 

Ale z jakiegoś powodu, że czasami pojawia się... 

Na przykład, dzisiaj... 

Odnosi się wrażenie, że przeszłość wyczerpał siebie. 

Ale przeszłość nie jest w stanie zrobić to szybko każdy czas. Więc niego próbował rządzić trochę, przynajmniej na prawach marionetką... 

Ale dziwny zbieg okoliczności - znowu na weekend, ponownie pierwszego dnia miesiąca,  że przeterminowane błędy zniknęły. 

Najlepszy czas, aby przerzucać nową stronę, kiedy przełącza się sama...

No creo en el poder de "el primer día del mes". 

Pero por alguna razón, a veces parece... 

Por ejemplo, hoy en día... 

La impresión es que el pasado se fue. 

Pero el pasado no es capaz de hacerlo rápidamente cada vez. Por lo tanto, trató de gobernar un poco, al menos, en los derechos igual de la marioneta... 

Pero por una extraña coincidencia - otra vez en el fin de semana, de nuevo el primer día del mes, los errores atrasados ​​han desaparecido. 

El mejor momento para encender una nueva página cuando se es independientemente...

Je ne crois pas à la puissance de "le premier jour du mois". 

Mais pour une raison quelconque, il semble parfois... 

Par exemple, aujourd'hui... 

L'impression est que le passé lui-même a épuisé. 

Mais le passé ne sont pas en mesure de le faire rapidement à chaque fois. Ainsi, il a essayé administrer un peu, au moins sur les droits de la marionnette... 

Mais, par une étrange coïncidence - à nouveau le week-end, à nouveau le premier jour du mois, les erreurs sont disparu. 

Le meilleur moment pour tourner une nouvelle page est involontaire...

Sivu - My Oh my

Ese lunes, mio dictador...

This article is about:

- my attempts to be an actress;

- absence and existence of wishes of warming;

- Tupiks:
- lostness in the question of diary-blog;
- languages questions.

RU Веду письменный дневник, в котором отмечаю глубинные изменения, которые происходят в моем характере и стиле. Вещи, которые казались "смыслом из смыслов", подвергают сомнению такую ​​позицию ... Все меняется, преображается. Все науки не ошибаются в одном. Возможно, одна запись на неделю в электронный дневник - это уже не так мало ... Мой внутренний "языковой диктатор" захватил всю власть и теперь мне сила воли нужна не для того, чтобы выключить Интернет и практиковаться в языках, а наоборот ... 

UA Веду письмовий щоденник, у якому відзначаю глибинні зміни, які відбуваються у моєму характері та стилі. Речі, які здавались "сенсом з сенсів", піддають сумніву таку позицію... Все змінюється, перетворюється. Усі науки не помиляються в одному. Можливо, один запис на тиждень в електронний щоденник - це вже не так мало... Мій внутрішній "мовний диктатор" захопив усю владу і тепер мені сила волі потрібна не для того, щоб вимкнути Інтернет та практикуватись в мовах, а навпаки... Більше того, загалом зараз у мене лише іспанська мова. Ніяк не навчусь поєднувати усі мови, а ще й захоплення, а ще й робота... Але виходжу в іспанській на якісно новий рівень і ніяк не можу зупинитись, зараз дуже відповідальний момент - момент можливості опанувати навіть найбільш складні граматичні випадки. Це завжди недаремно витрачений час та цінні професійні надбання. Згадала, як у 10 класі хотіла піти на акторський гурток. Мене запитали: отже, Ви вирішили стати акторкою, тільки щось так пізно...? У 10 класі захотіти бути акторкою вже пізно. Смайл... А ще у 12 років я вже випускала журнали, правда - для жінок... І знову - смайл... Прочитала в новинах, що моєму університету подарували сам-видав Бертольта Брехта, який він випускав у 15 років... От в цьому й різниця між мною та великими письменниками - я випускала жіночі журнали. Хоч, можливо, всі просто у своїй творчості відповідають на вимоги суспільства. Історія моїх прагнень до самостійного видавництва насичена. Це підтверджують усі етапи мого життя. Увесь цей монолог лише до того, щоб підкреслити - повертаюсь до "першоджерел своїх інтересів", вони знову набрали актуальності, в той час як нові пріоритети піддались сумнівам... Ще трохи і почну публікувати дитячі казки. Хоч, з віком почала розуміти, що професійність - це єдине сутнісне зерно, яке повинно зацікавлювати.
Тепер про речі більш духовні. Не розумію, через що мене (нас) сусіди так ретельно "лякають" холодною зимою. От, скільки себе пам'ятаю - у зимовій куртці в школі, у зимовому пальто в університеті. І мені не соромно, що нараз я виглядаю як героїня "Відпустка за обміном" у Шотландії. Моє нове кохання - це Тупіки. Чарівні пташки. Помітила, що частіше за все ми думаємо про людей, яких або дуже кохаємо, або ж про "шизоїдів". Інколи, картаю себе, що "не розібралась з шизоїдами" краще, але до них присутня й милосердність, й не бажання вв'язуватись у конфлікти там, де вони позбавленні сенсу, та й офіційно я не психіатр і не найвизначніший мораліст усіх часів...
А наразі, безсоромно посмакувавши млинцями з медом, у мене ще декілька змагань з лінгвістичними завданнями. Можливо, якось найближчим часом й оформлю рецензію на твір Дж. Стейнбека. Буду коментувати поки потроху - він багато в чому не помиляється, але особливо в тому, що люди вичитують з книжок те, під що готові підлаштувати цю інформацію.
Йде зима, не забувайте підгодовувати наших друзів менших. Зі мною зараз без жартів спілкувались три синички одночасно. Вони вже як вивірки - майже ручні...
Є одна психологічна вправа, яка миттєво мотивує. Це згадати, що те, що Ви маєте - це вже шлях якоїсь боротьби та наполегливості. Вмикати захист свого теперішнього не буває даремним або недоречним...
У плеєрі сьогодні:
Haerts
Mary J. Blidge
Susanne Sundfør
Belle and Sebastian
Sia
Kiesza
Adam Levine

Evening of October

Є декілька незаперечних речей, які варто зрозуміти перед тим, як воліти розпочати щось по-іншому, або з чистої сторінки...

1. Світ переважно складається з формальностей. Ми можемо бачити його через призму годин або діб, весни чи зими... Інколи думаю над тим, що взагалі мають значення лише формальності. Лише та користь, яку ти поглинаєш на наступний формальний хронологічний проміжок часу. А більшість - зайве, яке може хіба що нашкодити. З іншого боку, час також вкладається в іншу формальність нашого розуміння - історію. Багато відповідей "у минулому", але не через те, що воно має якусь силу чи значення, а через те, що багато авторів обожнюють давати розв'язки, виходячи з перших описаних ситуацій. Але, якщо дивитись простіше - це, напевно, дурниці...

2. Люди надихаються іншими людьми. Беззаперечна складова побудови світу. І штучний пошук таких людей, або ж помилкова інтерпретація "одних іншими", не створює ефекту "постійності". Хоч, який "ефект постійності"...? Знову зайшла мова про дурниці...

3. Печиво, яке Ви виготовляєте самостійно набагато смачніше ніж те, яке купуєте у пекарні... Це серйозно...

Добре, що ця осінь не плаче. Це дійсно неперевершено. Незважаючи на холод, вона не розлучна з сонцем.

Подивилась фільм "Я, знову я і мама". Повинна сказати, що останнім часом мені до вподоби французькі фільми. Раніше я вважала, що їм не вистачає динамічності. А зараз, якщо я хочу легкого вечора, то оберу французьку комедію. Якщо хочу чогось більш важкого - англійську драму. Читаю Дж. Стейнбек "Зима невзгоди нашої", поки непогано і не динамічно, що ще й краще. Головне, щоб не про війну. Останніми роками надто чомусь полюбила оповідання про війну, аби не наврочила ж сама, думаю... У книгарнях майже немає того якісного, чого ще не придбала я. Але день був врятований тим, чим пишатись не треба, бо Інтернет, звичайно, меценат у постачанні книжок та мультимедіа, але зловживати "ні-ні"... Тільки, будь ласка, завозьте більше книжок до провінцій !!!

Хотіла ще підняти тему ексцентричних жінок, але можливо наступного разу і треба по-науковому підійти до питання.

Greeny

Может создать в блоге целую рубрику, назвав "Грини" и посвятить ошибкам, которые совершают молодые девушки. Уверена, если 10 раз прочту о том, что делать нельзя и как лучше не поступать - запомню...

Но сейчас я почему-то не могу прекратить общаться со своими знакомыми, которые настолько жестоки к людям, что каждый разговор с ними - это схватка, которая потом все равно заканчивается "белым флагом". Схватка, в которой ты пытаешься переубедить их хоть в каком-то добре, и себя ещё сильнее... Но может после "белого флага" лучше расходиться по разным уголкам одного берега...?

Из научно-публицистических тем для меня сейчас есть одна основная и важная - ЧТО В МОЗГУ ЧЕЛОВЕКА ТАКОЕ, ЧТО ОН НЕ МОЖЕТ С ПЕРВОГО РАЗА ЗАПОМНИТЬ ВСЕ НОВЫЕ СЛОВА ? ВЕДЬ КАКИЕ-ТО ЗАПОМИНАЮТСЯ...? Мне не нравится, что я пока не гений, не раскрыла этот секрет и "мучаюсь" как все остальные обычные люди (смайл)...

В окно мне смотрят другие окна. И такое впечатление, что даже голубь "на" доме напротив - видит меня сквозь мою тоненькую занавеску. Так сложно нарушить традиции, которые сложились уже давно... Например, пойти и купить нормальную плотную занавеску. А ведь в этом доме всегда предпочитают прозрачные...

Вещание онлайн: голубь отвлекся на голубя противоположного пола, больше за мной не следит... Может зря я так переживаю за эту занавеску. Легко заинтересовать на 5 минут приоткрытым секретом, сложно удержать внимание на этом...

Секреты всегда надоедают. Или тем, что их какое-то время сложно разгадать, или своим раскрытием, или своим лицемерием...

А ещё: как переучить себя "как младенца" писать быстрые литературные тексты не на украинском или русском, а английском или французским, которыми тоже хорошо владеешь, но не разговариваешь на них во снах...? Только порой. Тёплой красивой порой.