Advices for Yourself

Or maybe for myself...

EN

• Don't throw out old things. You must complete new wishes, but not usually breaking existing files.
• Open all books what You want ! All of them !
• Your mistakes are only Your mistakes (argument if You are selfish). Your mistakes are mistakes of many people (argument if You are altruist).
• Playing in the role of a perfect woman / man, it's not only a role - this is Your life.
• Don't look back. More over this - don't put talks with the past, with a lost. Because all looking for a new wise girl in Your eyes. You can't be the one person, who doesn't want  this.

UA

• Це дурниці все про "викинути зайве з дому, щоб звільнитись морально". Повинні бути речі, які формують Вашу історію, Ваші традиції. Нові побажання, але без руйнування важливих фундаментальних файлів.
• Книги, які хочеться прочитати - необхідно терміново прочитати. Невдахи вигадали, що це "неможливо". А як же це зробити, якщо не через формулу МОЖЛИВО ?
• Твої помилки - це лише твої помилки (якщо ти егоїст). Твої помилки - це помилки багатьох (якщо альтруїст).
• Гра у досконалість - це не гра, це твоє життя. Необхідно щоб тебе "шантажував" якийсь сенс, мало досяжний...  Щоб коли поняття сенсу стане для тебе надзвичайно зрозумілим - він все рівно тримав, утримував та підтримував. Цей мало досяжний, але дуже реальний сенс перфекціонізму.
• Якщо старі речі немає великого сенсу викидувати (у якийсь момент звичка це робити буде потребувати нових об'єктів, а поруч вже можуть бути лише нові), то старі думки - так. Не варто багато розмовляти з собою, якщо Ви собі не подобаєтесь. Помовчите декілька днів - зробите висновки і почнете говорити по-іншому, з нової сторінки... Світ не мелодраматичний. Він не шукає тривіальність повторень у поведінці. Він вимагає нового, більш професійного, цікавішого у власному виконанні.

Мрійливо про одинадцяте листопада

Я відчуваю, що багато чим зобов'язана собі. Дивне егоцентричне почуття ? Справа в тім, що більшість часу я ніби приховувала саму себе. Лише частково дозволяючи самовираження - у вподобаннях чи творчості. Крім того, не зрозуміло, що робить нас більш уразливими - відхід від першочергових пріоритетів, або ж, навпаки, невміння вчасно змінювати їх...?

Наприклад, зараз я чітко усвідомлюю, що не є людиною стереотипів, не прагну до стереотипних "благ та надбань" (сказала та, яка є прихильницею комфорту). Я мрію про будиночок на Фарерських островах, побільше книжок та можливість допомагати тваринам. Але все рівно не змінити того, що є якась амбітна складова моєї особистості, яка постійно тягнеться до професійного вдосконалення. Минуле є минуле. Але все рівно щовечора я не можу визначитись з тим, що університет, який закінчила: це "ляп" моєї біографії (оскільки, цей заклад навряд можна назвати професійним), або ж це досягнення, адже професійність не є справою інших (навіть викладачів), це справа особиста ? І щось надихає мене на бажання закінчити ще один університет, дійсно професійний, зробити ривок у кар'єрі, обов'язково підкріплений справжньою власною майстерністю. Але що ж далі ? Адже я все рівно хочу не більше ніж будиночок на Фарерських островах ?

Апельсинове варення і чергова впевненість у тому, що я собі зобов'язана. Просто самовираженням, втіленням якогось творчо-інтелектуально-енергійного пориву ?

Нещодавно наснилось, як я подорожую усім світом. Пишу якийсь сценарій. І тут раптом згадую: треба цю країну подивитись, а сценарій почекає...

Колись я по-справжньому вважала 11 листопада особливим днем. Таким він і є. 11 листопада - День припинення Першої світової війни, День Незалежності Польщі. Але більшість інших магічних характеристик - у наших серцях та мріях. Їх можна викликати будь-якої миті, але варто вирішити - чи варто ? Чи можливо одразу краще не приховувати себе від себе ж за лаштунками мрій про додаткову магію, її вже й так достатньо...?

У плеєрі сьогодні:

Milo Greene - 1957

Oh Land - Half Hero

Foster The People - Pumped Up Kicks

The Tellers - Hugo

Feeder - Felling A Moment

Snow Patrol - Same

Les Elephants Bizarres - Have No Fear

Языковые вопросы. Мовні питання.

- If You want have good knowledge in languages You must to read good professional literature from now.

- Don't read professional literature in the evening !!! Of course only if You are not linguist...

- Texts must be repeated. This is the best way for ideal speaking in foreign languages and grammar's feeling.

1. В какой-то момент я оказалась в сложной ситуации - вся литература, которую брала в руки (в данном случае, я о французском) была для меня доступной, легкой, понятной... Но сказать, что свободно и прям хорошо владею языком - не могу... И тут открылся один фантастический секрет - если Вы хотите перейти в знании языка на новый уровень, то нужно бесстрашно читать соответствующую литературу. Пусть и придется провести много времени за словарем. Уметь рассказать о погоде или о себе - это еще не знание языка. И Вы может даже будете удивлены, когда после идеального владения бытовой речью, в профессиональной Вы почувствуете себя как в первые дни изучения нового иностранного языка.

2. Не читайте профессиональную литературу на ночь !!! Хоть "на ночь" и хорошо действует в качестве формирования словарного запаса, но, в моем случае, социально-политическая литература скорее не уместна как способ улучшить сон... И пусть профессиональные тексты не наводят на Вас тоску. Читайте о всём, даже самом отвратительном, ведь это Ваш ОСНОВНОЙ лексический багаж. Бытовой - дополнительный...

3. Многомиллионные попытки идеально освоить грамматику, выполняя упражнения, привели меня к открытию - один миллион упражнений может легко заменить несколько пересказанных текстов. Именно пересказанных, с закрытой книжечкой... Во время самостоятельного формирования предложений, а не ориентировки на образец к каждому конкретному упражнению, Вы сами почувствуете, что именно в грамматическом справочнике необходимо ещё прочитать и обратить своё внимание...

1. У якийсь момент я опинилася в складній ситуації - вся література, яку брала в руки (в даному випадку, я про французьку) була для мене доступною, легкою, зрозумілою... Але сказати, що вільно і добре володію мовою - не можу... І тут відкрився один фантастичний секрет - якщо Ви хочете перейти у знанні мови на новий рівень, то потрібно без остраху читати відповідну літературу - нового, вищого рівня. Нехай і доведеться провести багато часу за словником. Вміти розповісти про погоду або про себе - це ще не знання мови. І Ви можливо навіть будете здивовані, коли після ідеального володіння побутовою вимовою, в професійній Ви відчуєте себе як в перші дні вивчення нової іноземної мови.

2. Не читайте професійну літературу на ніч !!! Хоч "на ніч" і добре діє в якості формування словникового запасу, але, в моєму випадку, соціально-політична література скоріше не доречна як спосіб поліпшити сон... І нехай професійні тексти не наводять на Вас тугу. Читайте про все, навіть найогидніше, адже це Ваш ОСНОВНИЙ лексичний багаж. Побутовий - додатковий...

3. Багатомільйонні спроби ідеально опанувати граматику, виконуючи вправи, привели мене до відкриття - один мільйон вправ може легко замінити кілька переказаних текстів. Саме переказаних, із закритою книжечкою... Під час самостійного формування речень, а не орієнтування на зразок до кожного конкретного у вправі, Ви самі відчуєте, що саме в граматичному довіднику необхідно ще прочитати і звернути свою увагу...

Дж. Стейнбек "Зима тревоги нашей" (Дж. Стейнбек "Зима незгоди нашої")

Джон Стейнбек - один из ярких представителей американской литературы ХХ века. Его произведения не нуждаются в "расшифровке". В них глубинный смысл выражен через доступные понимаю будничные вещи, из которых часто начинает виться весь "сценарий будущего".

Касательно "Зима тревоги нашей", то это произведения из ряда тех, которые растаскивают на цитаты. Поэтому, я даже не пыталась всё выписывать. В каждом абзаце писателя сочетается философский взгляд с, можно даже сказать, научной точки зрения и их обыденное восприятие даже самыми образованными людьми.

Роман ровный и сохраняет эту свою черту аж до самой последней главы. В нём нет каких-то грандиозных потрясений, в ту же очередь - присутствует движение героев к каким-то новым берегам их жизни с вопросом о том, сохранят ли они всё как есть и себя такими же...?

Главный герой вырисовывает события своей жизни как ни что другое как "проверку на вшивость". Это придается ему уверенность, чувство юмора и способность смотреть на всё со стороны. Он - не типичный персонаж, если бы мы рассматривали реальных людей. Автор подчеркивает это, изображая друзей и коллег главного героя (Итена) как людей суетливых, прагматичных, но уверенных в своём умении играть в серьезные денежные игры. Создается впечатление, что Итен ищет ответ на следующий вопрос: знают ли эти люди, ради какого приза всё их мастерство "лгать и предавать" ? Это исключительно субъективная догадка касательно тех философский вопросов, которые прямо не написаны в романе, но присутствует огромное количество схожих. Возможно, годятся для такой формулировки основного месседжа произведения.

Вряд ли можно испытать хоть к одному герою отвращение или особое потрясению превосходством чьего-то характера. Не до конца, думаю, раскрыт персонаж Марджи, уж слишком просто его свели к образу самой типичной женщины. Мэри в качестве "кремня" тоже можно было раскрыть не только через диалоги и постоянное одергивание мужа. В любом случае, типичный американский работник бакалейной лавки, с типичными жителями маленького городка и детьми не оставят равнодушными. Ведь, несмотря на всю типичность, каждый из них чувствует какую-то прирожденную аристократичность - которая была на самом деле с их охотниками-предками, или которой не было, впрочем, и не важно, ведь все равно все находятся в поисках новой добычи, которая, по словам автора, звучит грубо и просто: "деньга деньгу делает".

В этот раз я познакомилась с произведениями Дж. Стейнбека по-русски, но следующий роман хочу обязательно прочитать в оригинале.

Джон Стейнбек - один з яскравих представників американської літератури ХХ століття. Його твори не потребують "розшифровки". В них глибинний сенс виражений через доступні розумінню буденні речі, з яких часто починає витися весь "сценарій майбутнього".

Стосовно "Зима незгоди нашої", то це твори з ряду тих, які розтягують на цитати. Тому, я навіть не намагалася все виписувати. У кожному абзаці письменника поєднується філософський погляд з, можна навіть сказати, наукової точки зору і їх буденне сприйняття навіть самими освіченими людьми.

Роман рівний і зберігає цю свою рису аж до самої останньої глави. У ньому немає якихось грандіозних потрясінь, в ту ж чергу - присутній рух героїв до якихось нових берегів їхнього життя з питанням про те, чи збережуть вони все як є і себе такими ж ...?

Головний герой підкреслює і вимальовує події свого життя як ні що інше як "перевірку на моральну зіпсованість". Це надає йому впевненість, почуття гумору і здатність дивитися на все зі сторони. Він - не типовий персонаж, якби ми розглядали реальних людей. Автор підкреслює це, зображуючи друзів і колег головного героя (Ітена) як людей метушливих, прагматичних, але впевнених у своєму вмінні грати в серйозні грошові гри. Створюється враження, що Ітен шукає відповідь на наступне питання: чи знають ці люди, заради якої винагороди вся їх майстерність "брехати та зраджувати"? Це виключно суб'єктивна здогадка щодо тих філософський питань, які прямо не написані в романі, але присутня величезна кількість схожих. Можливо, підходять для такого формулювання основного меседжу твору.

Навряд чи можна відчути хоч до одного героя огиду або особливе потрясінню перевагою їхнього характеру. Не до кінця, думаю, розкритий персонаж Марджи, аж надто просто його звели до образу самої типової жінки. Мері в якості "кременю" теж можна було розкрити не тільки через діалоги й постійне "обсмикування" чоловіка. У будь-якому разі, типовий американський працівник бакалійної крамниці, з типовими мешканцями маленького містечка і дітьми не залишать байдужими. Адже, незважаючи на всю типовість, кожен з них відчуває якусь природжену аристократичність - яка була насправді з їх мисливцями-предками, або якої не було, втім, і не важливо, адже однаково всі знаходяться в пошуках нової здобичі, яка, за словами автора, звучить грубо і просто: "гріш гроші робить".

Цього разу я познайомилася з твором Дж. Стейнбека російською, але наступний роман хочу обов'язково прочитати в оригіналі.

Языковые вопросы. Серия 9. Мовні питання. Серія 9.

This article is about:
- an irritation from the intonation in some languages;
- reading fiction only in foreign languages;
- the importance of studying irregular verbs;
- keeping everyday records in foreign languages;
- foreign languages is a part of a lifestyle.

1. Меня начало раздражать звучание некоторых языков. Не скажу каких, чтобы не обидеть. В принципе, такое происходит, когда уже давно занимаешься языком. Особенно, когда что-то в нём никак не запоминается - это портит отношение к нему ещё больше. Единственное, что могу посоветовать себе - не сдаваться и не поддаваться настроению.

2. Теперь заставить читать на "давно знакомом языке" меня может разве-что бессонная ночь. Поэтому, в последнее время художественная литература так медленно и читается. Острая потребность читать на других языках, только на них, но как доходит очередь - в руки берется социально-политическая литература. Вот и вся романтика.

3. Борьба с запоминанием неправильных глаголов - нешуточная борьба, главное не "перегнуть палку", хоть сложно представить, как это можно не сделать. Неправильные глаголы во всех временах лучше сразу учить, еще до углубления в саму грамматику. Иначе как "раздражать" не назовешь то, что они собой представляют потом, когда пытаешься сделать более серьезные рывки вперед в лингвистике.

4. Золотое правило хорошей экономики - "спрос формирует предложение". Впрочем, бывает и наоборот. Но, если про правильную формулу, применимую и к языкам, то лучше всё осознается тогда, когда Вы задаете вопросы. А это возможно только думая о языке, на языке, для языка... Самое простое применимое упражнение в этом, на мой взгляд, ведение бытовых ежедневных записей на изучаемом языке (грамотно или даже не совсем). То, что касается непосредственно Вас - запоминается в разы лучше.

5. Иностранные языки - это уже часть, стиль жизни. Ступив на этот путь, только непоследовательный человек может отделять себя от этих новых составляющих...

1. Мене почало дратувати звучання деяких мов. Не скажу яких, щоб не образити. В принципі, таке відбувається, коли вже давно займаєшся мовою. Особливо, коли щось в ній ніяк не запам'ятовується - це псує ставлення до неї ще більше. Єдине, що можу порадити собі - не здаватися і не піддаватися настрою. 

2. Тепер змусити читати "давно знайомою мовою" мене може хіба-що безсонна ніч. Тому, останнім часом художня література так повільно і читається. Гостра потреба читати на інших мовах, тільки на них, але як доходить черга - в руки береться соціально-політична література. Ось і вся романтика. 

3. Боротьба з запам'ятовуванням неправильних дієслів - неабияка боротьба, головне не "перегнути палицю", хоч складно уявити, як це можна не зробити. Неправильні дієслова в усіх часах краще відразу вчити, ще до поглиблення в саму граматику. Інакше як "дратувати" не назвеш те, що вони собою являють потім, коли намагаєшся зробити більш серйозні ривки вперед у лінгвістиці. 

4. Золоте правило хорошої економіки - "попит формує пропозицію". Втім, буває і навпаки. Але, якщо про правильну формулу, застосовану й до мов, то краще все усвідомлюється тоді, коли Ви задаєте питання. А це можливо тільки думаючи про мову, мовою, для мови... Найпростіша уживана вправа у цьому, на мій погляд, ведення побутових щоденних записів на цій мові (грамотно або навіть не зовсім). Те, що стосується безпосередньо Вас - запам'ятовується в рази краще. 

5. Іноземні мови - це вже частина, стиль життя. Ступивши на цей шлях, тільки непослідовна людина може відокремлювати себе від цих нових складових...

A Pie from the my diary by London-dreams

Normal people write their problems-dreams in paper-notebooks. I do the same. But I need updating of my blog day-by-day. More this, I want to realize a personal project about art. All dreams must be realized. True things are true things. Nowadays I writing my new article about chaos of my feelings, things, events... With a dream about a true fairy-tale, because an other doesn't matter...

Normalni ludzie piszą o swoich problemach-marzeniach w papierowych zeszytach. Ja robić się to samo. Ale potrzebuję aktualizacji mojego bloga dzień po dniu. Więcej, chcę zrealizować własny projekt o sztuce. Wszystkie marzenia muszą być zrealizowane. Prawdziwe rzeczy są prawdziwe rzeczy. Obecnie piszę mój artykuł na temat chaosu moich uczuć, pomysłów, zdarzeń... Z marzeniem o prawdziwej bajce, ponieważ inne nie ma znaczenia...

Є сенс інколи, при можливості, прокидатись о півдні... У цій публікації все дійсно якось хаотично-літературно, але краще опублікувати, ніж "відкласти". "Неприємні дрібниці" займають багато часу. Вони не піддаються філософії. Вони - частина об'єктивного світу, в якому існують залежно від певних подій, але незалежно від бажаних правил...

В ідеальні проекти не обов'язково "входити ідеальною". Лише практика народжує відповіді та необхідний досвід. Якщо чекати від себе 100 % підготовки, то проект може втратити свою привабливість, а критерій для оцінки "довершеності" так і не "вигадатись"...

Я - людина, яка не читає гороскопи та не вірить у забобони... Єдине, що вдалось вигадати мені у цей "затягнутий Хелоуїн" - вийти прогулятись по свіжому листопадовому повітрю, по плюс 12 за Цельсієм, по забуттю усіх "сумнівних пригод". Коли поганий настрій намагається мною керувати - згадую сон, в якому мене намагались загіпнотизувати або під якусь релігію, або під якусь політику...

Незалежність не означає хаос. Хоч, навіть мої літературні нотатки більше схожі на хаос. Немає хаосу лише тоді, коли звернена увага інших. Але впорядковані думки - це острів, який можна створити лише самостійно. Щоб мешкати на такому острові необхідно володіти певним очікуванням постійної сміливості та романтичності від себе...

Мені не подобається зводити враження від якогось місяця року до одних і тих самих традицій. Кожен місяць, день повинні бути унікальними. І не треба даремно страждати, необхідно просто, щоб вистачало фантазії на неординарність повсякденності.

У плеєрі сьогодні:

Kiesza - Sound of Woman

Seinabo Sey - Younger

Johnny Marr - 25 Hours

Sia - Big Girls Cry

Villagers - Nothing Arrived

Sivu - My Oh My

Tunng - The Village

jj - Money of my mind (the XX cover)
The Fatales - Evergreen

Erlend Øye – Rainman

Ten sentences. Je t'aime, Novembre...

RU, UA, EN, PL, ES, FR

Я не верю в силу "первого числа месяца".

Но почему-то она иногда проявляется...

Например, сегодня...

Такое впечатление, что прошлое исчерпало себя.

А прошлое не всегда умеет это делать быстро. Вот и у меня оно пыталось хоть немного править, хоть на правах марионетки...

Но по странному стечению обстоятельств - снова в выходные, снова первого числа просроченные заблуждения исчезли сами.

Лучше всего получается перевернуть новую страницу тогда, когда она переворачивается сама...

Я не вірю в силу "першого числа місяця". 

Але чомусь вона іноді проявляється ... 

Наприклад, сьогодні ... 

Таке враження, що минуле вичерпало себе. 

А минуле не завжди вміє це робити швидко. От і в мене воно намагалося хоч трохи правити, хоч на правах маріонетки ... 

Але за дивним збігом обставини - знову у вихідні, знову першого числа прострочені омани зникли самі. 

Найкраще виходить перегорнути нову сторінку тоді, коли вона перевертається сама ...

I don't believe in the power of "the first day of the month".

But for some reason it sometimes appears ... 

For example, today ... 

The impression is that the past has exhausted itself. 

But the past isn't able to do it quickly every time. So it tried to rule a little, at least on the puppet's rights...

But by a strange coincidence - again at the weekend, again the first of the month, overdue errors have disappeared. 

The best time to turn a new page when it flips itself ...

Nie wierzę w moc "pierwszego dnia miesiąca". 

Ale z jakiegoś powodu, że czasami pojawia się... 

Na przykład, dzisiaj... 

Odnosi się wrażenie, że przeszłość wyczerpał siebie. 

Ale przeszłość nie jest w stanie zrobić to szybko każdy czas. Więc niego próbował rządzić trochę, przynajmniej na prawach marionetką... 

Ale dziwny zbieg okoliczności - znowu na weekend, ponownie pierwszego dnia miesiąca,  że przeterminowane błędy zniknęły. 

Najlepszy czas, aby przerzucać nową stronę, kiedy przełącza się sama...

No creo en el poder de "el primer día del mes". 

Pero por alguna razón, a veces parece... 

Por ejemplo, hoy en día... 

La impresión es que el pasado se fue. 

Pero el pasado no es capaz de hacerlo rápidamente cada vez. Por lo tanto, trató de gobernar un poco, al menos, en los derechos igual de la marioneta... 

Pero por una extraña coincidencia - otra vez en el fin de semana, de nuevo el primer día del mes, los errores atrasados ​​han desaparecido. 

El mejor momento para encender una nueva página cuando se es independientemente...

Je ne crois pas à la puissance de "le premier jour du mois". 

Mais pour une raison quelconque, il semble parfois... 

Par exemple, aujourd'hui... 

L'impression est que le passé lui-même a épuisé. 

Mais le passé ne sont pas en mesure de le faire rapidement à chaque fois. Ainsi, il a essayé administrer un peu, au moins sur les droits de la marionnette... 

Mais, par une étrange coïncidence - à nouveau le week-end, à nouveau le premier jour du mois, les erreurs sont disparu. 

Le meilleur moment pour tourner une nouvelle page est involontaire...

Sivu - My Oh my

Мовні питання. Серія 8.

Є декілька складних психологічних речей, які можуть зашкодити на шляху вивчення іноземних мов.

1. Вчиш-вчиш, аж раптом усвідомлюєш, що вже близько 3 хвилин розмірковуєш про людей або події, про які вже вважав, що давно забув. Якісь безглузді ситуації-діалоги, якісь істерички та напів-збоченці вчителі-викладачі, а ще краще - діалоги, яких ніколи не було, але які дуже захотілось втілити от саме зараз - в момент думки про усю цю безглуздість. Йдеш попити чаю - все нормально, зважено забуті як тобою люди, так і ти цими людьми... Але ж ні - впадаючи у спеціальний "транс", сприятливий для вивчення, трохи помиляєшся і впадаєш в якийсь зовсім інший, дивний, наповнений "напівжахливими мареннями"... Розвивайте концентрацію уваги, діти, щоб не було у вас таких фантастичних теорій як у мене наразі.

2. Знаю, як вивчити усі неправильні дієслова, в усіх мовах, які вивчаються. Щодня їх зубрити і декілька разів переписати на А4.

3. Найбільш дратівливий момент у вивченні граматики - це коли ти 100 разів проходиш правило, воно стає абсолютно зрозумілим для тебе. А потім починаєш робити вправи у підручниках. І виходить або майже правильно, або взагалі неочікувана граматична форма. І найбільш інтригуюче - сказати ж можна різними шляхами, але підручник це рідко підкаже у ключах...

Головне слідувати одному - переконанню у тому, що Вам потрібен лише досконалий результат володіння мовою.

У плеєрі:

Damien Rice

James Blunt

Blue Foundation

Ese lunes, mio dictador...

This article is about:

- my attempts to be an actress;

- absence and existence of wishes of warming;

- Tupiks:
- lostness in the question of diary-blog;
- languages questions.

RU Веду письменный дневник, в котором отмечаю глубинные изменения, которые происходят в моем характере и стиле. Вещи, которые казались "смыслом из смыслов", подвергают сомнению такую ​​позицию ... Все меняется, преображается. Все науки не ошибаются в одном. Возможно, одна запись на неделю в электронный дневник - это уже не так мало ... Мой внутренний "языковой диктатор" захватил всю власть и теперь мне сила воли нужна не для того, чтобы выключить Интернет и практиковаться в языках, а наоборот ... 

UA Веду письмовий щоденник, у якому відзначаю глибинні зміни, які відбуваються у моєму характері та стилі. Речі, які здавались "сенсом з сенсів", піддають сумніву таку позицію... Все змінюється, перетворюється. Усі науки не помиляються в одному. Можливо, один запис на тиждень в електронний щоденник - це вже не так мало... Мій внутрішній "мовний диктатор" захопив усю владу і тепер мені сила волі потрібна не для того, щоб вимкнути Інтернет та практикуватись в мовах, а навпаки... Більше того, загалом зараз у мене лише іспанська мова. Ніяк не навчусь поєднувати усі мови, а ще й захоплення, а ще й робота... Але виходжу в іспанській на якісно новий рівень і ніяк не можу зупинитись, зараз дуже відповідальний момент - момент можливості опанувати навіть найбільш складні граматичні випадки. Це завжди недаремно витрачений час та цінні професійні надбання. Згадала, як у 10 класі хотіла піти на акторський гурток. Мене запитали: отже, Ви вирішили стати акторкою, тільки щось так пізно...? У 10 класі захотіти бути акторкою вже пізно. Смайл... А ще у 12 років я вже випускала журнали, правда - для жінок... І знову - смайл... Прочитала в новинах, що моєму університету подарували сам-видав Бертольта Брехта, який він випускав у 15 років... От в цьому й різниця між мною та великими письменниками - я випускала жіночі журнали. Хоч, можливо, всі просто у своїй творчості відповідають на вимоги суспільства. Історія моїх прагнень до самостійного видавництва насичена. Це підтверджують усі етапи мого життя. Увесь цей монолог лише до того, щоб підкреслити - повертаюсь до "першоджерел своїх інтересів", вони знову набрали актуальності, в той час як нові пріоритети піддались сумнівам... Ще трохи і почну публікувати дитячі казки. Хоч, з віком почала розуміти, що професійність - це єдине сутнісне зерно, яке повинно зацікавлювати.
Тепер про речі більш духовні. Не розумію, через що мене (нас) сусіди так ретельно "лякають" холодною зимою. От, скільки себе пам'ятаю - у зимовій куртці в школі, у зимовому пальто в університеті. І мені не соромно, що нараз я виглядаю як героїня "Відпустка за обміном" у Шотландії. Моє нове кохання - це Тупіки. Чарівні пташки. Помітила, що частіше за все ми думаємо про людей, яких або дуже кохаємо, або ж про "шизоїдів". Інколи, картаю себе, що "не розібралась з шизоїдами" краще, але до них присутня й милосердність, й не бажання вв'язуватись у конфлікти там, де вони позбавленні сенсу, та й офіційно я не психіатр і не найвизначніший мораліст усіх часів...
А наразі, безсоромно посмакувавши млинцями з медом, у мене ще декілька змагань з лінгвістичними завданнями. Можливо, якось найближчим часом й оформлю рецензію на твір Дж. Стейнбека. Буду коментувати поки потроху - він багато в чому не помиляється, але особливо в тому, що люди вичитують з книжок те, під що готові підлаштувати цю інформацію.
Йде зима, не забувайте підгодовувати наших друзів менших. Зі мною зараз без жартів спілкувались три синички одночасно. Вони вже як вивірки - майже ручні...
Є одна психологічна вправа, яка миттєво мотивує. Це згадати, що те, що Ви маєте - це вже шлях якоїсь боротьби та наполегливості. Вмикати захист свого теперішнього не буває даремним або недоречним...
У плеєрі сьогодні:
Haerts
Mary J. Blidge
Susanne Sundfør
Belle and Sebastian
Sia
Kiesza
Adam Levine

ONUKA - улюблений новий український музичний проект.

Good evening !!!

Мовні питання. Серія 7.

This article is about: I need two difference blogs - about myself and about my work; I don't want go to lessons of languages, but I want knowledge; my wish to be a translator...

В этой публикации о том, что: у меня должно быть 2 разных блога - личный и для моей работы; не хочу на языковые курсы, но хочу знания; о моём желании стать переводчиком...

Este párrafo que: necesito dos blogs distinto - para una obra y para personal; no quiero ir a cursos de idiomas, pero quiero de conocimiento; acerca de mi deseo de convertirse en un traductor ...

Tego ustęp jest o tym że: potrzebuję dwa różnych blogów - dla siebie a dla pracy; nie chcę iść do językowych kursów, ale chcę wiedza; jest chcenia być tłumaczką...

1. Розповім про свою нову традицію. Тепер я пообіцяла собі вести повноцінний письмовий щоденник. А повноцінний він через його структуру - кожен день можна описати в межах лише однієї сторінки. По-перше, я точно знаю, що необхідно записувати лише найважливіше за день, лише найцікавіше. По-друге, так він краще структурований. Після мандрівки до Варшави в моїх щоденних записах відбувся бум графіків на будь-який смак, але графіки та літературні нотатки краще вести окремо.

Щодо блогу, то я на 100 % переконана, що знайшла саме той творчий формат, який шукала. Втілила його тут, але маю ідею створення і другого блогу, де більше вдосконалювати мовні та мистецтвознавчі питання на майже науковому рівні. Не така вже я й щедра на соціальну журналістику, але чого не зробиш заради задоволення цікавості шліфування власних культурних проектів.

2. Наразі у мене ніби вже й з'явився час для відвідання мовних курсів. Але попередні розчарування в них не викликають подальших подібних ініціатив. І ось тут настає "критичний момент", адже - навчитись писати, читати, перекладати я можу самостійно. Але ж говорити ?!!! Кому мені наговорити купу тексту і він все відредагує...? Хоч, знову ж таки - на тих самих курсах такі бажання мало задовольнять, скоріше треба вести мову про репетитора...  Не радьте мені "розмови по Скайпу з іноземцями", оскільки я до цього, назвемо - "не доросла" і навряд найближчим часом доросту...

3. Днями оновлювала склад мовних книжок на своєму планшеті та наштовхнулась на одну історичну монографію (не скажу якого автора) про порівняння української нації та ще однієї нації (не скажу якої) в контексті одного "проекту" (не скажу якого). І раптом прозріла на рахунок того, що ж так мені не подобається серед істориків та по факту - поширеному явищі історичної науки. Це те, що більшість істориків вже знають, яку думку їм, не побоюсь слова, пропагувати необхідно у своїй роботі. Звичайно, ніхто не публікує працю в такому вигляді, в якому вона є під час дослідження, публікують вже з відомими результатами. Але формування від першої сторінки тез таким чином, що це більше схоже на роман, а не на представлену проблематику, а на останніх сторінках у вигляді "отриманих висновків" не уникання можливості знову "пропагувати" - це свого роду по-іншому називається... З відчуттям, що я не вмію обирати фах і от, по завершенню університету, мені знову потрібно обрати "щось" у якості другої вищої освіти, звичайно, мій погляд природно падає на переклад... Але раптом це чергові міфи та краще одразу негайно прийматись за фізику ? Мені вже не 16, ось, що шкода... Але саме зараз усвідомлюю, що потребую чогось конкретного, 100 % підвладного прозорому аналізу та експериментальному дослідженню...

Дуже зворушливий момент, адже колись у 2012 році, коли працювала у Газеті Польській, то вріз до матеріалу потрібно було писати польською. А я могла про це лише мріяти в той час і його писали за мене до публікацій... Як же зараз приємно усвідомлювати, що можу практично вільно писати цією мовою.

Про взаємовідносини з книжками і не тільки.

Не тільки, тобто про сьогоднішній день - 21 жовтня 2014 року. Погода дійсно незвичайна - зранку сонце, ближче до 12 вже настрій, спрямований на дощ... За рекомендацією ілюстратора Марисі Рудської хотіла придбати нову книжку Софії Андрухович "Фелікс Австрія". У книгарні книги, на жаль, не виявилось, але знайшовся підручник шведської мови, а ще бізнес німецька та розмовник норвезької. Якщо останні два ще можна вільно придбати, то посібник якоїсь зі скандинавських мов - це своєрідне полювання. Тим паче, як вже писала, у провінційному містечку. Взагалі, провінційні містечка дещо недооцінені. З точки зору, що в столиці більша концентрація культури (нехай і антикультури більша теж концентрація), то тут пріоритети невичерпні. А от щодо всього іншого... Мало, що може замінити спокійні прогулянки по старому місту. Маленькі провінційні міста також часто вбирають великі грандіозні мрії. І скільки ж мрій подарувала я своєму місту !!!

Повернусь до посібника зі шведської мови. Ідея вивчати ще й скандинавські мови - екстраординарна і мимоволі навіює на мене паніку. І хоч переконана, що життя для того, аби робити щось незвичне - це ж яка сила волі та витримка мені потрібна, щоб вкладатись в графіки вивчення. Цікава розмова з працівницею книгарні: "Вибір не великий, адже є ще одна альтернатива - Інтернет. От так викласти гроші за ці підручники і щоб вони стояли, не кожен зможе". Цікаво ж, що це говорить людина, яка продає цю продукцію... Мені навіть стало не по собі, запідозрила себе в нераціональності підходу, та й раптом в мене теж ці підручники просто будуть стояти на полиці. Але, на щастя, ще жоден мовний посібник в мене не "придбався" просто так. Отже, все буде опрацьовано і, скоріш за все, неодноразово.

Хотіла поділитись однією ситуацією, можливо вона стане комусь з науковців у нагоді, і скоріше - не філологам. У мене в житті було три книги, які я не змогла прочитати. У 7 років мені подарували ілюстровану дитячу енциклопедію, в школі це була книга Януша Леона Вишневського, а у студентські роки - В. Шевчук "Дім на горі". Я мала величезне бажання прочитати кожну з них, але як тільки відкривала - на наступний день хворіла. І я перевіряла декілька разів кожну з цих книжок, щоб раптом не було самонавіювання або ж ще чогось. Наразі відповідь для мене одна - щось там або з папером, або з фарбою. Незважаючи на те, що вони на перший погляд абсолютно різні мають папір, фарбу...

Взагалі, сьогодні я збиралась йти про запаси муки, щоб випікати самостійно печиво з корицею. Але в результаті, мені іронічно не вистачило грошей після книгарні. До речі, віднайшла свій поки найкращий рецепт солодкого десерту. Млинці з медом та сиром (творог, щоб не плутались). Це все не кладеться в млинець, лише додатково. А ще - чай з чебрецем.

Інколи мені здається, що запашний аромат свіжої типографії ще краще мотивує прочитати книгу.

Взагалі, мої вподобання серед крамниць містять 2 пункти:

1. Книгарні.

2. Їжа.

Маленьке прохання - можливо раптом хтось може прорекламувати мій блог у себе на сторінках. Це суто соціальне прохання. Бо мої пошуки гідних, регулярно оновлюваних україномовних блогів трохи зазнали невтішних результатів. Особливо, серед верстви молодих жінок. Тому натякніть комусь, хто можливо цим цікавиться. Непогано було б збагачувати мережу чимсь подібним.

Evening of October

Є декілька незаперечних речей, які варто зрозуміти перед тим, як воліти розпочати щось по-іншому, або з чистої сторінки...

1. Світ переважно складається з формальностей. Ми можемо бачити його через призму годин або діб, весни чи зими... Інколи думаю над тим, що взагалі мають значення лише формальності. Лише та користь, яку ти поглинаєш на наступний формальний хронологічний проміжок часу. А більшість - зайве, яке може хіба що нашкодити. З іншого боку, час також вкладається в іншу формальність нашого розуміння - історію. Багато відповідей "у минулому", але не через те, що воно має якусь силу чи значення, а через те, що багато авторів обожнюють давати розв'язки, виходячи з перших описаних ситуацій. Але, якщо дивитись простіше - це, напевно, дурниці...

2. Люди надихаються іншими людьми. Беззаперечна складова побудови світу. І штучний пошук таких людей, або ж помилкова інтерпретація "одних іншими", не створює ефекту "постійності". Хоч, який "ефект постійності"...? Знову зайшла мова про дурниці...

3. Печиво, яке Ви виготовляєте самостійно набагато смачніше ніж те, яке купуєте у пекарні... Це серйозно...

Добре, що ця осінь не плаче. Це дійсно неперевершено. Незважаючи на холод, вона не розлучна з сонцем.

Подивилась фільм "Я, знову я і мама". Повинна сказати, що останнім часом мені до вподоби французькі фільми. Раніше я вважала, що їм не вистачає динамічності. А зараз, якщо я хочу легкого вечора, то оберу французьку комедію. Якщо хочу чогось більш важкого - англійську драму. Читаю Дж. Стейнбек "Зима невзгоди нашої", поки непогано і не динамічно, що ще й краще. Головне, щоб не про війну. Останніми роками надто чомусь полюбила оповідання про війну, аби не наврочила ж сама, думаю... У книгарнях майже немає того якісного, чого ще не придбала я. Але день був врятований тим, чим пишатись не треба, бо Інтернет, звичайно, меценат у постачанні книжок та мультимедіа, але зловживати "ні-ні"... Тільки, будь ласка, завозьте більше книжок до провінцій !!!

Хотіла ще підняти тему ексцентричних жінок, але можливо наступного разу і треба по-науковому підійти до питання.